Діти та сім’я

Батьки мають забезпечувати догляд, захист і необхідні життєві потреби. Дитину потрібно вислуховувати в питаннях, що її стосуються, надаючи поглядам більшої ваги відповідно до віку та зрілості.

Це не означає, що вона повинна самостійно вирішувати складні дорослі справи. Відповідальність за належні рішення залишається в батьків.

Насильство у вихованні заборонене. Межі можна встановлювати поясненням і послідовними діями; потреба дитини в безпеці зберігається, навіть коли дорослі сердяться або не згодні між собою.

У сім’ї може бути одна або кілька осіб, які піклуються про дитину, а батьки можуть жити разом чи окремо. У Норвегії двоє людей однієї статі можуть одружитися. Форма сім’ї не визначає цінність дитини чи її право на безпечне піклування. «Найкращі інтереси дитини» стосуються потреб конкретної дитини, а не оцінювання типів сімей.

Погляд на дітей змінювався разом зі шкільною освітою, законами та умовами життя. Раніше багато дітей мусили працювати для сімейного бюджету. Сьогодні наголошують на грі, навчанні, піклуванні й власних правах дитини. Це не означає відсутності домашніх обов’язків, але їх потрібно розглядати з урахуванням потреб у розвитку й захисті.

Сім’ї можуть потребувати допомоги у спілкуванні, вихованні або співпраці після розставання. Служба сімейного консультування пропонує розмови, поради, курси та підтримку батькам, які живуть окремо.

Звертатися можна безпосередньо, без направлення. Мета — поліпшити стосунки й організацію повсякденного життя дітей.

Коли батьки сперечаються, досвід дитини також важливий. Вислухати дитину означає дати їй висловитися, не перекладаючи на неї відповідальності за вирішення конфлікту дорослих або за вибір переможця в суперечці.

Співпраця з дитсадком і школою допомагає раніше помітити потреби: батьки знають дитину вдома, а працівники бачать її під час гри й навчання з іншими. Зустріч щодо сну, дружби чи самопочуття може допомогти скласти спільний план. Просити такої підтримки — не те саме, що просити передати комусь піклування про дитину.

Barnevernet перевіряє занепокоєння щодо догляду за дитиною та забезпечує необхідну допомогу й захист. Підтримку передусім надають удома, наприклад через поради чи тимчасове розвантаження батьків.

Втручання не повинно перевищувати необхідного, а найкращі інтереси дитини мають особливу вагу. У серйозних ситуаціях за окремими правилами може знадобитися догляд поза домом.

Отже, звернення до служби не дорівнює вилученню дитини. Вона оцінює фактичні потреби, безпеку та стосунки конкретної дитини.

Foreldrepenger від NAV заміщують дохід, коли батько чи мати залишаються вдома після народження або усиновлення. Звичайні умови включають дохід щонайменше в шести з останніх десяти місяців, мінімальну річну суму та членство в системі національного страхування.

Деякі допомоги також можуть враховуватися як дохід. Розподіл періоду залежить, зокрема, від того, хто з батьків набув право.

Користуйтеся інформацією NAV для своєї сім’ї: чужа сума або графік не визначають вашого права автоматично.

Розрізняйте foreldrepermisjon — відпустку з роботи — і foreldrepenger — виплату від NAV. Право на відпустку не означає автоматичного права на відповідну виплату. Barnetrygd — окрема допомога на витрати на дитину, а barnebidrag — кошти від одного з батьків іншому на утримання дитини, коли батьки живуть окремо. Навіть якщо дитина має постійне місце проживання в домівках обох батьків (delt fast bosted), виплати не виключені автоматично: значення мають доходи батьків та конкретні умови. Ці механізми мають різні цілі й умови.