Переломний момент після двадцяти років

5 червня 2026 року уряд Норвегії офіційно призначив експертний комітет, якому доручено провести перший за приблизно двадцять років комплексний перегляд політики трудової імміграції країни. Рішення, затверджене королівським указом на засіданні Державної ради, стало продовженням оголошення, зробленого наприкінці квітня 2026 року, коли Міністерство праці та соціальної інклюзії заявило про нагальну потребу модернізувати підхід Норвегії до іноземної робочої сили.

Востаннє Норвегія системно аналізувала цю сферу в середині 2000-х років — у формі урядового звіту (білої книги) до Стортингу (норвезького парламенту) щодо політики трудової імміграції. Відтоді світ навколо Норвегії докорінно змінився: Європейський Союз розширився на схід, вільний рух працівників у межах ЄЕП трансформував норвезький ринок праці, фінансова криза та пандемія перекроїли міграційні потоки, а демографічне старіння почало відчуватися по всій Європі.

Міністерка праці та соціальної інклюзії Х'єршті Стенсенг обґрунтувала перегляд тим, що з часу попередньої оцінки минуло майже два десятиліття, і за цей час як потреба Норвегії в робочій силі, так і конкуренція за працівників у Європі принципово змінилися. На її думку, вже самого цього достатньо, щоб знову винести всю політику на обговорення.

Чому саме зараз? Чинники, що зумовили перегляд

Час проведення перегляду пояснюється кількома взаємопов'язаними факторами тиску.

1. Дефіцит на ринку праці. Норвегія, як і більшість країн Західної Європи, стикається зі зростаючою нестачею працівників. Старіння населення означає, що з ринку праці виходить більше людей, ніж приходить, тоді як охорона здоров'я, будівництво, сезонне сільське господарство, рибальство та технологічний сектор повідомляють про постійні труднощі з наймом. Уряд відкрито заявив, що очікує зростання дефіциту робочої сили й розглядає трудових мігрантів як важливе доповнення до внутрішніх кадрів.

2. Економічна вразливість. Водночас міністерство попередило, що значна залежність від іноземної робочої сили може зробити норвезьку економіку більш крихкою. Якщо доступ до працівників з-за кордону скоротиться — через геополітичні зміни, демографічний спад у країнах походження або просто тому, що Норвегія стане менш привабливою, — цілі галузі можуть опинитися під загрозою.

3. Загострення європейської конкуренції. Інші європейські країни стикаються з тим самим демографічним тиском і конкурують за той самий пул мобільних працівників. Німеччина, Нідерланди та скандинавські сусіди вже скоригували свою політику рекрутингу. Норвегія має запитати себе, чи залишається вона достатньо конкурентоспроможною, щоб залучати кваліфікованих фахівців, яких потребує.

4. Слабка крона. Знецінення норвезької крони підірвало одну з традиційних переваг Норвегії — високі зарплати в перерахунку на валюту країни походження працівника. Норвезькі медіа зазначали, що шведські працівники здебільшого залишили норвезький ринок праці, і є побоювання, що польські та інші центральноєвропейські працівники — основа трудової міграції з 2004 року — можуть піти за ними.

5. Структурні виклики всередині країни. Два десятиліття масштабної трудової міграції принесли не лише зростання, а й проблеми: соціальний демпінг, конкуренцію за рахунок низьких зарплат, тиск на умови праці у вразливих галузях та питання витіснення менш захищених місцевих працівників. Ці проблеми вже спричинили низку регуляторних заходів для забезпечення справедливих і впорядкованих умов на норвезькому ринку праці.

Хто входить до комітету

Групу очолює Томас фон Браш, керівник напряму економічного прогнозування Статистичного управління Норвегії (SSB) та один із найвідоміших макроекономістів країни. Він є членом Консультативного комітету з аналізу фіскальної політики, був залучений до секретаріату Технічного розрахункового комітету з питань оплати праці, а у 2023 році — до секретаріату комітету, що переглядав норвезьку модель колективних переговорів («frontfag»).

Разом із ним працюватимуть науковці та представники соціальних партнерів: старший дослідник Кнут Рьоед, професорка Гільдегунн Стокке, професор Крістіан Франклін, консультант Фруде Форфанг (колишній очільник Директорату у справах імміграції), старша радниця Александра Чех-Гавнерос і старша дослідниця Анне Метте Едегор із дослідницького фонду Fafo. Дві найбільші організації з кожного боку трудових відносин також представлені: головний економіст LO Роґер Б'єрнстад і Генрік Дале з Unio — від працівників, Крістіне Алсвік з NHO та регіональна директорка KS Бенте Ларссен — від роботодавців.

Такий склад є невипадковим. У норвезькій традиції тристороннього співробітництва жодна велика реформа ринку праці не має шансів без підтримки і профспілок, і роботодавців. Залучення LO, NHO, Unio та KS до комітету від самого початку підвищує ймовірність того, що його висновки перетворяться на реальну політику.

Мандат: чотири великі питання

Згідно з офіційним мандатом, комітет має узагальнити наявні знання та опрацювати чотири ключові теми:

  1. Якою мірою іноземна робоча сила і трудова імміграція можуть — і повинні — допомагати долати дефіцит кадрів у короткостроковій та довгостроковій перспективі?
  2. Які можливі наслідки трудової імміграції для ринку праці та суспільства? Йдеться про вплив на зарплати, продуктивність, умови праці, державу добробуту та соціальну згуртованість.
  3. Чи здатна Норвегія залучати іноземну робочу силу, якої потребує? Інакше кажучи, чи є країна привабливою та конкурентоспроможною в європейських і глобальних перегонах за таланти.
  4. Чи потрібно переосмислити політику трудової імміграції в цілому?

Четверте питання — найвагоміше. Воно відкриває шлях до фундаментальної перебудови, а не точкових коригувань: можуть змінитися правила дозволів на роботу для громадян третіх країн, схеми для кваліфікованих фахівців, механізми сезонного працевлаштування та контролю. Варто нагадати: у межах ЄЕП Норвегія не може обмежувати вільний рух працівників з ЄС/ЄЕП, але зберігає повний суверенітет щодо імміграції з-поза меж ЄЕП, де можливі квоти й цільові програми.

Що далі

У червневому оголошенні формальний дедлайн для звіту комітету не було повторно зазначено, і уряд поки не окреслив кроки, які настануть після публікації результатів. Втім, норвезькі медіа, висвітлюючи квітневе оголошення, повідомляли, що звіт очікується до кінця 2027 року. Звичний шлях у Норвегії — публічний звіт (NOU), потім раунд консультацій і, можливо, нова біла книга до Стортингу. Це означає, що конкретні законодавчі зміни малоймовірні раніше ніж 2028 року.

Чому це важливо

Ставки високі. Трудова імміграція була однією з найпотужніших економічних сил у новітній історії Норвегії. За оцінками організації роботодавців NHO, приблизно сімдесят відсотків загального зростання зайнятості з 2004 року забезпечили іммігранти та транскордонні працівники. Без цього припливу зростання норвезької економіки за останні два десятиліття було б помітно слабшим.

Для іноземних працівників, які вже перебувають у Норвегії, та тих, хто розглядає переїзд, перегляд визначить усе: від категорій дозволів і визнання кваліфікацій до захисту зарплат і правил для сімей. Для роботодавців — наскільки легко вони зможуть наймати з-за кордону. А перед норвезьким суспільством постає глибше питання: як збалансувати відкритість, конкурентоспроможність і справедливість у малій заможній економіці, яка водночас потребує іноземної робочої сили й остерігається залежності від неї.

Відповіді з'являться не швидко. Але призначення комітету фон Браша знаменує момент, коли Норвегія офіційно перестала вважати, що рамка, побудована в середині 2000-х, усе ще відповідає світу кінця 2020-х.

Джерела: Міністерство праці та соціальної інклюзії Норвегії (пресрелізи від 29 квітня та 5 червня 2026 року), Офіс прем'єр-міністра (Державна рада, 5 червня 2026 року), The Local Norway (8 червня 2026 року), NRK, аналітика NHO, норвезькі медіа.